Відбулось засідання Кабінету Міністрів України, на якому об­говорювались проблеми щодо подолання корупції, в тому числі в сфері судочинства та розгля­дались шляхи їх розв'язання. За результатами цього засідання Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про доцільність розробки Міністер­ством юстиції України відповід­ного законопроекту. Про те, яким чином законопроект може впливати на суддів та рівень ко­рупції а судах, ми спілкуємося із головним юристом країни, Міністром юстиції України Ми­колою Оніщуком.

- Пане міністре, розкажіть про законопроект і які пробле­ми він дозволяє усунути? - Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдоскона­лення механізму добору суддів та притягнення їх до відповідаль­ності" направлений, зокрема, на вдосконалення механізму при­тягнення суддів до дисциплінар­ної відповідальності та покра­щення ефективності функціону­вання цього інституту в цілому. Задля цього проектом пропонується розмежувати компетен­цію існуючих на сьогодні квалі­фікаційних комісій суддів щодо добору суддів та притягнення їх до дисциплінарної відповідаль­ності. З цією метою передбачаєть­ся створення Дисциплінарної комісії суддів України як окре­мого, постійно діючого органу в системі судоустрою, функції яко­го зводитимуться виключно до вирішення питань щодо притяг­нення суддів до дисциплінарної відповідальності.

 - Наше суспільство, на жаль, звикло до того факту, що судді не несуть відповідальності за свої дії. Яким чином буде право вдосконалення» працювати ця комісія і як можна буде поскаржитися на того чи іншого суддю?

Перше. На відміну від нині­шнього механізму притягнення суддів до дисциплінарної відпо­відальності, за яким право ініціювати розгляд такого пи­тання належить лише уповно­важеним законом суб'єктам, в тому числі Міністру юстиції про­ектом передбачається наділити таким правом кожного, кому відомі такі факти.

 Друге. З метою забезпечен­ня оперативності та ефектив­ності роботи Дисциплінарної комісії проектом запроваджуєть­ся інститут дисциплінарних інспекторів, які проводитимуть відповідні перевірки щодо фактів порушень суддями зако­ну та здійснюватимуть всі про­цедурні дії для підготовки ма­теріалів на роз ... Читати далі »

Я розмовляю з вчителькою математики Лапаївської ЗОШ І-ІІІст. Вірою Володимирівною Грицай. В історії цієї сім'ї, як в краплі води, відбились події, які відбулись у Західній Україні в період становлення ко­муністичної влади. Жінки у родині Лісних, мама п. Віри -Юлія, її тітка Софія(переселенці з Польщі), були активними учас­никами визвольних зма­гань. Батько, Володимир Васильович Слив'як, уродженець с. Ясениці Сільної Дрогобицького р-ну, учитель матема­тики, також не стояв ос­торонь подій. У будинках Лісних були криївки. До них часто приходив Роман Шухевич.За словами п.Софії, він був надзви­чайно простою люди­ною, незважаючи на ви­сокий чин. У домі Софії Лісної була друкарська ма­шинка, на якій друкува­ли листівки. Одного разу, згадує п. Іван, чоловік Софії Лісної, до них прийшли кадебісти, зробили обшук. Ви­стукували всі стіни, знали, що десь є криївка, але не могли знайти до неї входу. А він був за сходами в підвал розсувний. Коли вбили Р. Шухевича і ареш­тували зв'язкову Дідик, ареш­тували і вивезли сім'ю Івана та Софії Лісних, а також маму Віри Володимирівни, Юлію. Покарання відбували в м. Інті Рес­публіка Комі. Туди ж відправи­ли сім'ю Хобзеїв, Володимира Слив'яка, Ярослава Гасюка... Там і зустрілись батьки п. Віри, там одружились, і в них народились у Інті три дочки: двійня­та Віра та Надія (1958 р.) і Люба( 1957р.). Володимир Слив'як організу­вав на засланні українську школу для дітей і став її дирек­тором. Також було створено об'єднання політв'язнів, керів­ником якого був Я. Гаскж. У Холодновідку сім'я приїха­ла в 1959 році. Тут батько Во­лодимир Васильович разом з колишніми політв'язнями ввійшов до таємної організації, яка не хотіла миритись з кому­ністичними порядками, але про цю організацію не знали навіть їхні дружини. У 60-х роках почалася друга хвиля репресій. Ба­гатьох арештували. Воло­димиру Слив'яку вдалося уникнути арешту. Ось у такій патріо­тичній сім'ї виховувалась п. Віра. І недарма виріши ла стати вчителем, аби на­повнювати юні душі ду­ховністю, стійкістю перед випробуваннями, любов'ю до рідної землі, історії, культури. Цікаво, що освіту здобу­ла в Дрогобицькому педа­гогічному інституті, у приміщенні якого була ра­ніше тюрма, у якій був ув'язнений її батько. Сьогодні вчителька є ак­тивною учасницею Львівського обласного то­вариства політв'язнів і репресованих, головою якого є Петро Франко. Ту ... Читати далі »

Музей пам'яті жертв сталінських репресій, про який вже не раз писав часопис «Голосу наро­ду», поповнився новими експо­зиціями. І сьогодні, завдяки ста­ранням, невтомності та пожер­твам людей зі Щирця, сусідніх сіл, допомозі районної влади, відділу культури та туризму райдержадміністрації, Львівського історичного музею він живе, діє. Голов­на ідея - жертви сталінізму, які не підлягають забут­тю. Тож, думаю, що мети ми досягли, створивши кімнату-реквієм, де було закатовано 26 невинних жертв меш­канців Пісок, Ланів, Гуменця, Добрян, Підтемного, Сердиці. У ній зібрано фото­графії, особисті речі закатованих, архівні документи про те, хто у червні 1941-го підписував накази про знищення галичан і не про­сто пересічних жителів, а інтелігенції, просвітян, студентів, лікарів, добрих господарів. Нещодавно сім'я Козицьких зі Львова передала нам у музей особисті речі своїх дядьків Бог­дана та Михайла Хоминів із Сер­диці. Серед них є бандура, на якій грав студент Львівської політехніки Богдан Хомин. По­повнився музей і фотографією «Просвіти», що діяла у Сердиці, в якій активну участь брали обидва брати Хомини, а також чудовим, вишитим бісером по­ясом, кухлем та витягом із кни­ги «Життя галицької родини Хоминів-Ратичів». А щоб ширше охопити усі ек­спозиції (а Щирець багатий на людей достойних та таланови­тих) ми відкрили ще одну, яка засвідчує формування легіону Українських Січових Стрільців, зокрема в нашій окрузі, і які та­кож стали жертвами сталінсь­ких репресій. Це - Осип Курилас, художник з Острова, чий талант визнаний світом, це бра­ти Іван та Михайло Курахи, які змушені були поневірятись по чужих краях, бо у рідній сто­роні їх жорстоко переслідува­ли більшовики. Створено й експозицію ОУН на місцевому матеріалі, значне місце відведено й історії УПА на наших теренах. Особливо хви­лює вітрина, де зібрані матеріа­ли про 19-річного повстанця Ва­силя Фітя, якого енкаведисти спіймали біля рідної хати і 31 грудня 1941 року повісили у центрі містечка на електрично­му стовпі, при цьому зігнавши на це жахливе видовище учнів місцевої школи. Маємо у музеї спогади школярів тих сумних часів. Репресивна машина діяла чітко, безжально: як тільки бан­ди НКВД дізнавалися про участь або допомогу повстанцям відразу родини спішно виво­зили до Сибіру. Тому у ... Читати далі »

 ДТП зі смертельним наслідком У вівторок вранці, близько 10 години, поблизу с. Чишки на автошляху Київ-Чоп сталася жахлива аварія: зіткнулися іномарка «Ауді» та вантажівка «Вольво» з напівпричепом. За кер­мом легкової автівки була мешканка с. Чишки 41-річна гр. К. В салоні перебували ще двоє пасажирів -68-річна пенсіонерка гр. Г. та 36-річна гр. Б. Кермувальницю із травмами госпіта­лізовано у 8-у травматологічну лікарню м. Львова, а ось пенсіонерка з Чишок на місці трагедії загинула. У шпиталі м. Винники із серйозними ушкодженнями перебуває й молода пасажирка гр. Б. Триває розслідування причин чергового ДТП. Інспектори УДАІ вже вкотре застерігають водіїв бути максимально обережними та обачними на слизьких автошляхах: рухатися без обгонів та перевищення швидкості.

Батько - садист Тільки такими словами можна назвати ганебний вчинок молодого батька, мешканця с. Годовиця гр. П., який у понеділок, на свято Стрітення Господнього накинувся з кулаками на семимісячну донечку. Коли її привезли у Пустомитівську лікарню, то від побаченого вжахнулися медики і констатували черепно-мозкову травму, забій лівої ділянки тіла. Зараз дитина знаходиться на лікуванні у Львівській обласній клінічній лікарні імені П. Орлика. А горе-батькові таки дове­деться відповідати за садистський вчинок.

До чого призводить оковита 16 лютого ц.р. черговий відділу внутріш

ніх справ занотував повідомлення медиків бригади № 55 ЛЛШМД, які доставили з медлабораторіїс. Солонка напівживу дівчину, 25-річну гр. М., мешканку міста Львова. З діагнозом - судомний напад, алкогольне сп'яніння її госпіталізовано в реанімаційне відділення Львівської лікарні швидкої медичної допомоги.

Порядок відправ: 22-26 лютого: 7 год. 30 хв., 14.00 год., 18.00 год. 27 лютого, у заключний день: 9.00 год., 11.00 год., 15.00год. Під час усіх днів св. Місій сповідь і участь у св. При­часті. Щоб отримати повний відпуст, необхідно вислуха­ти хоч би три науки, при­ступити до св. Тайн Покаян­ня і Причастя. На закінчен­ня св. Місій, усім необхідно взяти участь у Службі Божій і спільно приступити до св. Причастя. На пам'ятку св. Місій придбаємо хрест і свічку - знамена віднови нашого св. Хрещення. Розповідь про Івана Христителя Частина кістки руки, якою Іван Христитель хрестив Ісуса Христа в річці Йордан, є у нас в Україні. Про ці мощі згадував грецький письменник Феодор Дафнопать. Св. Євангеліст Лука переніс їх із Севастії, де вони спочивали обабіч гробу пророка Єлисея, до Антіохії. Потім мощі перенесено до Константинополя, а ще пізніше досталися вони до рук волоського правителя Ієроніма Могили. В1673р. пані Попричайкова дарує їх гетьману Бережан Миколі-Героніму Синявському за те, що він врятував родину, вихопивши її з-під носа стотисячної турецької армії і швидко переправив через повноводний Дністер до Снятина. Ця реліквія з'явилась у Бережанах у 1673 р. Спочатку зберігалась у замковій каплиці Св.Трійці. У 1715 році, коли замок слабне, єпископ львівський Атанасій Шептицький, за участю кілька сотень свяще­ників і великого здвигу народу, під залпи гармат і гаківниць, урочисто переносить мощі із замкової каплиці до церкви Св. Трійці в Бережанах, де вони зберігались до 1946 р. Опісля їх сліди загубилися. Але ніби знак з неба - скриньку-саркофаг з мощами святого знову віднайдено, і з'явилася вона в церкві Пресвятої Трійці, в рік 2000-літгя Різдва Христового. Свята реліквія оправлена в гільзу з написом грецькими літерами візантійського періоду: «Це мощі чесного предтечі Христителя Іоана.»    Отець Богдан Когут, Щирецький декан, настоятель храму