Музей пам'яті жертв сталінських репресій, про який вже не раз писав часопис «Голосу наро­ду», поповнився новими експо­зиціями. І сьогодні, завдяки ста­ранням, невтомності та пожер­твам людей зі Щирця, сусідніх сіл, допомозі районної влади, відділу культури та туризму райдержадміністрації, Львівського історичного музею він живе, діє. Голов­на ідея - жертви сталінізму, які не підлягають забут­тю. Тож, думаю, що мети ми досягли, створивши кімнату-реквієм, де було закатовано 26 невинних жертв меш­канців Пісок, Ланів, Гуменця, Добрян, Підтемного, Сердиці. У ній зібрано фото­графії, особисті речі закатованих, архівні документи про те, хто у червні 1941-го підписував накази про знищення галичан і не про­сто пересічних жителів, а інтелігенції, просвітян, студентів, лікарів, добрих господарів. Нещодавно сім'я Козицьких зі Львова передала нам у музей особисті речі своїх дядьків Бог­дана та Михайла Хоминів із Сер­диці. Серед них є бандура, на якій грав студент Львівської політехніки Богдан Хомин. По­повнився музей і фотографією «Просвіти», що діяла у Сердиці, в якій активну участь брали обидва брати Хомини, а також чудовим, вишитим бісером по­ясом, кухлем та витягом із кни­ги «Життя галицької родини Хоминів-Ратичів». А щоб ширше охопити усі ек­спозиції (а Щирець багатий на людей достойних та таланови­тих) ми відкрили ще одну, яка засвідчує формування легіону Українських Січових Стрільців, зокрема в нашій окрузі, і які та­кож стали жертвами сталінсь­ких репресій. Це - Осип Курилас, художник з Острова, чий талант визнаний світом, це бра­ти Іван та Михайло Курахи, які змушені були поневірятись по чужих краях, бо у рідній сто­роні їх жорстоко переслідува­ли більшовики. Створено й експозицію ОУН на місцевому матеріалі, значне місце відведено й історії УПА на наших теренах. Особливо хви­лює вітрина, де зібрані матеріа­ли про 19-річного повстанця Ва­силя Фітя, якого енкаведисти спіймали біля рідної хати і 31 грудня 1941 року повісили у центрі містечка на електрично­му стовпі, при цьому зігнавши на це жахливе видовище учнів місцевої школи. Маємо у музеї спогади школярів тих сумних часів. Репресивна машина діяла чітко, безжально: як тільки бан­ди НКВД дізнавалися про участь або допомогу повстанцям відразу родини спішно виво­зили до Сибіру. Тому у нашому музеї зібрані документи, фото­графії, особисті речі, одяг тих, хто побував у лабетах смерті. Є й карта совєтських таборів ГУЛАРу. Сьогодні до музею навідуються екскурсії при­ходять родичі тих, чия пам'ять зберігається і пе­редається нащадкам. З часу створення музею сталінських репресій тут побувало понад 400 чо­ловік. Відвідали наші експозиції працівники Пустомитівського казна­чейства на чолі з В.О.Говенком, а також колек­тив районного відділу культури та туризму райдержадміністрації. А ось учні третіх класів Щирецької школи №2 провели тут ра­зом з вчителями Марією Попо­вич та Іриною Стосик виховну годину «Ми не забудемо ваші імена». Діти розповідали вірші, зачитували спогади, співали по­встанських пісень. Тож запрошую всіх краян Пустомитівщини відвідати музей сталінських репресій у Щирці. Прийти і помолитися за душі невинно убієнних українських патріотів.

                                  Надія КРИВЧЕНКО, директор Щирецького музею.