| Наша кнопка |
|
|
Головна » 2009 » Лютий » 04
У свої 84 письменник працював над двома новими романами...
У ніч із понеділка на вівторок на 85-му році життя не стало видатного українського письменника Павла Загребельного. Поховають метра української літератури у четвер, 5 лютого, на Байковому кладовищі у Києві. Перед панахидою, о 12.00, у приміщенні Кабміну розпочнеться прощальна церемонія. Про це кореспондентові “ВЗ” повідомили у Національній спілці письменників України.
... Cкорботною новиною, яка сколихнула всю Україну, учора розпочалася чергова сесія Верховної Ради. “У мене є сумне повідомлення. Помер Павло Загребельний. Прошу пом’янути його хвилиною мовчання”, - звернувся спікер парламенту Володимир Литвин до народних депутатів...
Павло Загребельний півстоліття писав прозу. Будучи одним із найбільш плідних українських прозаїків (з-під його пера вийшло три десятки романів), він за життя став класиком. Його романи вивчають у школах. А молоді автори мають на чию письменницьку майстерність рівнятися. Твори Загребельного перекладені понад двадцятьма мовами світу й надруковані загальним накладом понад двадцять мільйонів примірників.
На заходах з нагоди свого 80-річчя Павло Архипович, який в останні роки уникав публічності, жартував: «Почуваюся так, як самурай на вершині священної гори Фудзіяма. Звісно, я ніколи не був на Фудзіямі і не маю уявлення, що почуває самурай, але я можу здогадуватися, тому що здогад — це основа літератури». На тій же ж ноті оцінював свій поважний вік: «Найбільша перевага у тому, що я у свої вісімдесят уже не є таким дурнем, яким був у шістнадцять».
Коментарі для «ВЗ»
Роман ІВАНИЧУК, письменник
Для мене це велика особиста втрата... Я трохи молодший, але ми з Павлом Загребельним – одне покоління. Й були чесними у своєму житті. Принаймні я так відчував: ані я, ані він - не фальшиві.
Павло Загребельний – потужний письменник, який у своїх романах підняв глибини національних проблем. І як людина він був особливим, з особливим характером. Оригінальний, чіткий, справедливий. Загребельний був бурчуном. Але ми всі його любили, бо знали, що він завжди й усім, у тому числі собі про себе, говорить правду. У мене з ним були різні стосунки: і суперечки, і тісні творчі зв’язки. Ми обмінювалися кн
...
Читати далі »
|
У румунів, здається, є більше підстав для радості
Учора завершився багаторічний спір між Києвом і Бухарестом довкола континентального шельфу острова Зміїний. Від вирішення цього питання залежало, чи збільшиться виключна економічна зона України у Чорному морі, а також чи матиме наша держава право на розробку багатющих покладів нафти і газу, які знайдено у цьому районі. Міжнародний суд ООН у Гаазі одноголосно виніс вердикт у цій справі. МЗС України попередньо назвало його «об’єктивним», однак остаточну оцінку ще не виробило. У відомстві Володимира Огризка пояснили: рішення суду - це «надто глибокий і серйозний документ», який потребує детального аналізу юристів…
Така обережність наштовхує на думку, що Україна отримала менше від того, на що сподівалася. А хотіли ми, щоб Зміїний було визнано островом, а вже від нього вираховували територіальні води, в яких Україна могла б вести господарську діяльність. Румунія ж наполягала, що Зміїний - не острів, а непридатна для життя скеля, відтак її шельф має належати румунській стороні. Судячи з коментарів нашого зовнішньополітичного відомства, у Гаазі визнали Зміїний островом – з територіальним морем у 12 миль. Однак, як заявив заступник міністра закордонних справ Олександр Купчишин, суд не визнав острів «релевантною обставиною для збільшення виключної економічної зони України». Зрозуміліше висловився представник Румунії Герман Міхай: «Суд вирішив, що цей острів є досить маленьким для того, щоб його враховувати при визначенні делімітаційної лінії». Рішення суду в Румунії назвали «чесним».
У МЗС ще не знають, яка морська територія із запасами нафти і газу згідно із рішенням суду відійшла Україні. Але ще напередодні там заявили, що виконають рішення суду - яким би воно не було…
Довідка «ВЗ»
Острів Зміїний має площу трохи більше 20 гектарів, розташований у північно-західній частині Чорного моря, приблизно за 35 км від узбережжя, на схід від дельти Дунаю. Свою назву отримав від великої кількості водяних вужів, яких заносять сюди дунайські води. На острові зупиняється багато перелітних птахів, у прилеглих водах водиться майже півсотні видів риб. Колись острів входив до складу Римської імперії, Візантії, належав Туреччині, царській Росії, Румунії. Під
...
Читати далі »
| |
|
|
|
