Через два тижні відбудуться вибори до місцевих органів влади. І хоча їх результат спрогнозувати складно, однак можна говорити про те, що ради на Львівщині зазнають суттєвих змін, причому не на користь націонал-демократичних сил. Так і не зумівши об’єднатися і піти на вибори єдиним фронтом, демократи банально розпорошують електорат. Про місцеві вибори, загрози, які можуть виникнути, й очікувані результати – в розмові з народним депутатом Тарасом Стецьківим.

Напередодні старту виборчої кампанії багато говорили про необхідність об’єднання, однак нині у Львові й області маємо Партію регіонів і більш ніж 20 інших партій. Як ця ситуація може відобразитися на підсумках перегонів?

На превеликий жаль, цілком очевидна і розумна стратегія висунути одну партію на противагу Партії регіонів розбилася об банальні амбіції лідерів наших дрібненьких партій, об їх ілюзію, що вони можуть щось скористати, йдучи на вибори самостійно. Звісно, якісь локальні успіхи окремі партії можуть отримати, але в загальному демократичні сили виграшу не матимуть – своєю розпорошеністю ми тільки полегшили роботу Партії регіонів. Додайте до цього адміністративний ресурс, гроші, яких у ПР на порядок більше, ніж в усіх демократичних партіях разом узятих, брутальне зняття з виборів "Батьківщини”, яку очолює Ю. Тимошенко і заміна її псевдо-"Батьківщиною”, то можете собі уявити, що буде. Буде величезна строката каша.

Це, на мою думку, створює шанси для "Регіонів” здобути значне представництво і в міській, і в обласній раді. Додайте до цього, що у нас половину депутатів обирають по "мажоритарці”, тож регіонали можуть робити те саме, що роблять із депутатами у Верховній Раді – "тушками” їх перекуповувати.

Це, безумовно, буде величезним ударом по Галичині. Але сподіваюся: якщо не вдалося дослухатися до розумних людей перед виборами і під час самих виборів, то, може, отримавши такий холодний душ на виборах, ті дрібні партії, вождики і вожденята сядуть і почнуть творити щось одне, але велике і потужне.

Про щось одне говорять багато років, але практика показує, що далі розмов не йде...

Є план. Дуже простий. Вибори через два тижні, їх треба дочекатися і за їх результатами на основі тих депутатів, які пройдуть у Львівську обласну та міську ради і є українськими патріотами, творити одну патріотичну українську фракцію. Після того шукати подібні утворення в міських та обласних радах Західної України, потім – Центральної. Базуючись на цих фракціях, пробувати сформувати справді українську, потужну альтернативу Партії регіонів. Вважаю, це єдиний можливий варіант, і я особисто готовий узяти найактивнішу участь у його реалізації.

Багато говорять про велику небезпеку від Партії регіонів, але на Львівщині вони не мають високих рейтингів. За рахунок чого регіонали можуть здобути серйозне представництво?

«Регіони» дійсно не матимуть великої фракції ні в обласній, ані міській раді, тим паче на рівні районних центрів області. Вони розраховують на дві речі. Перше – подрібненість фракцій, відтак пройде по три-чотири депутати від демократичних партій, які між собою не домовляться. І друге – вони розраховують на появу доволі великих фракцій від ВО «Свобода». ПР вибудовує головного й дуже зручного опонента у вигляді «Свободи», яка, крім націоналістичної риторики і крайнього радикалізму з присмаком істерики, поки що нічого Україні не принесла. Це ті дві речі, за рахунок яких регіонали розраховують контролювати місцеву владу в Західній Україні.

Іще декілька місяців тому говорили про те, що Партія регіонів домовляється з правими силами на Львівщині, аби під їх брендами провести в ради своїх кандидатів і саме за рахунок цього здобути більшість у радах. Ця технологія працює?

Ця технологія працює в багатьох областях. У нас, думаю, вона працюватиме дещо по-іншому. ПР навряд зможе просунути своїх кандидатів у списки демократичних партій, тому намагатиметься просувати людей через мажоритарні округи. Вони висуватимуть через маловідомі партії якусь позапартійну, однак відому в регіоні особу, яка ще перед тим дала їм письмову обіцянку вступити в Партію регіонів. Тому виборцям треба бути дуже уважними. Також спробують провести своїх людей через псевдо-«Батьківщину».

Ви згадувати «Свободу» - вона нині має дуже високі рейтинги. За рахунок чого?

Упродовж останніх чотирьох років «Свобода» піднялася на тому, що дві великі демократичні сили – «Наша Україна» і БЮТ – взаємно поборювали одна одну і дискредитували. На цьому тлі ця політична сила ніби виглядала, як основний носій українських націоналістичних цінностей. Друга обставина: для всіх очевидно, що там є серйозне фінансування. І третє – експлуатація бандерівської риторики, яка є дуже популярною на Західній Україні. Але, знаєте, інколи складається враження, що «Свободу» придумано для того, щоб дискредитувати Галичину й націоналізм як такий в очах українців. Дуже часто те, що вони роблять, не вкладається в рамки здорового глузду.

Щодо фінансування «Свободи» - тема популярна, але про неї говорять натяками. Чи можемо нині поговорити про те, хто є головним фінансистом цієї політичної сили?

Переповідають різні плітки. Вони кажуть, що всіма їхніми фінансами відає якась міфічна економічна рада. Я не входжу до цієї структури, не є членом «Свободи», тому прізвищ назвати не можу. Але як людина, яка давно і професійно займається політикою, приблизно знаю, скільки коштує оренда білбордів, скільки коштує сюжет на телебаченні, скільки коштує площа в газеті. Коли ми порахували у трьох областях – Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській, скільки реклами вони вивісили тільки на цих виборах, то сума вийшла просто захмарна. Я можу сказати, що ні галицький бізнес, ані галицьке суспільство не в змозі нині фінансувати українську партію, навіть якщо воно її дуже любить, у таких обсягах. Кажуть про різних. Не називатиму їх, але тут, як казав Кузьма Прутков, зри в корінь – кому це вигідно? Крайній радикалізм у теперішній ситуації радше шкодить, аніж допомагає, але крайня радикальна партія є дуже на руку нинішній правлячій силі, щоби в Центральній, Південній і Східній Україні показувати «звіряче обличчя» українського націоналізму.