Тридцять дев’ята позачергова сесія районної ради була особливою і запам’ятається надовго. Вперше вона відбувалася впродовж двох днів, і вперше у двох місцях. Початок проходив у звичному місці – сесійній залі районної ради (на світлині), а закінчувалася виїзним засіданням у Києві біля стін Верховної Ради.
На розгляд народним обранцям було винесено одне питання, яке викликало певний резонанс на території України, – щодо недопустимості продовження терміну перебування Чорноморського флоту Російської Федерації у Криму.
Перед тим відбулася обласна позачергова сесія, яка з цього питання прийняла відповідне звернення. Ознайомившись з ним, депутати районної ради за нього проголосували одноголосно.
Також депутати підтримали ідею про проведення спільної сесії Львівської обласної ради із депутатським корпусом всіх рад Львівщини в Києві 27 квітня під час проведення сесії Верховної Ради України, з метою показати на законних підставах свою позицію в столиці України.
- Проти непідписання такого договору сьогодні активно виступають студенти, молодь, - говорив голова районної ради Ярослав Дробот, - наша підтримка також буде важливою.
Виникла деяка заминка серед депутатів, коли почали формувати список для поїздки у Київ. Як висловився хтось із присутніх у залі з даного питання, не у всіх тверді переконання і вони напевно чекають «стабілізаційної» ситуації. Депутат обласної ради Олесь Лемішко, який брав участь в роботі сесії, висловився влучно словами Івана Котляревського: «Коли общеє добро в упадку, забудь отця, забудь і матку».
Депутат районної ради Василь Надворний зауважив, що об’єднавчу сесію треба було провести ще перед першим, а як ні, то перед другим туром президентських виборів – і була б нині в Україні інша ситуація. Демократичні сили мають об’єднуватися, а не робити непередбачуваних кроків, як було під час виборів Президента України.
Свої думки також висловлювали депутати Ярослав Мудрий, Віктор Децик, Володимир Рубаха, Віктор Бабій. Вони не робили різких заяв, оскільки дотримувались прохання головуючого Ярослава Дробота не нагнітати ситуації в залі.
…27 квітня. Ранок. Київ. Столиця України зустріла депутатський корпус Пустомитівщини, а також їх прихильників, гарною сонячною погодою. Вийшовши з автобуса біля річкового вокзалу на Дніпрі, відразу побачили чимало людей з національними і партійними прапорами. За транспарантами, які тримали люди, можна було визначити їх географічне місце проживання. А це – Херсон, Волинь, Вінниця, навіть Крим, Одеса…
Хвилин через п’ятнадцять і ми на вулиці Грушевського. Підходимо до Верховної Ради. Ще здалеку чути вигуки: «Ганьба!», «Російський флот у Росію!». Навколо парламентської споруди – намети з написом «Партія регіонів», а також велика кількість правоохоронців. Зорієнтувавшись, вдається проштовхнутись до воріт, через які проходять, показуючи пропуск, депутати Верховної Ради, запрошені. З табору помаранчевих лунають стрілецькі пісні, Гімн України.
Поруч стоять журналісти київських видань. Репортери заворушились, коли підійшов депутат Верховної Ради, регіонал Владислав Лук’янов. Він дав коротеньке інтерв’ю, заявивши, що сьогодні буде звичайне засідання парламенту. Що мають бути гості з Москви і обов’язково ратифікують угоду щодо базування російського флоту у Севастополі.
- А не краще було підписувати цю угоду через 3-4 роки? – запитав хтось із журналістів.
- А для чого чекати. Ми бажаємо знижок від Росії на газ. Та й умови привабливі.
Не зупиняючись, на ходу сказавши «Привіт, Владиславе», швидко пройшов Павло Мовчан. За ним через кілька хвилин Андрій Шкіль і Сергій Пашинський. Останній лише помахав до людей рукою. Під Верховною Радою з кимось розмовляє Левко Лук’яненко.
Найгарячіше на вулиці Грушевського зробилось перед одинадцятою годиною, коли протилежні табори по-різному сприйняли звістку про ратифікацію флотської угоди. У цю мить вийшов екс-Президент України Віктор Ющенко. Поруч охоронці.
Віктор Андрійович йде далі. Поруч Віра Ульянченко. Десь через метрів п’ятдесят зупиняється, розмовляє одночасно і з журналістами, і з людьми.
Демонстранти намагаються підійти ближче до Верховної Ради. Правоохоронці їх стримують. На допомогу поспішають додаткові сили міліції.
Близько 12 години почали виходити депутати з Верховної Ради. Опозиційні йдуть до людей.
- Що ви наробили. Чому дозволили ратифікувати угоду, – говорить, плаче жінка років п’ятдесяти.
Опозиціонери В’ячеслав Кириленко, Юлія Тимошенко, Юрій Луценко, Володимир Стретович, Тарас Стецьків а також Олег Тягнибок та інші парламентарі прямо на вулиці, зійшовши на підвищення, знову були разом, закликали всіх до об’єднання і спільних дій. Створили Комітет захисту України. Кабальною для України називали ратифікацію угоди з Росією про Чорноморський флот.
Своїми думками, побаченим, хвилюючись, ділились від подій на вулиці Грушевського учасники від Пустомитівщини.
Ярослав Дробот, голова райради:
- Треба йти до людей і робити все, що вони хочуть. На партійних інтересах зупинятись не треба. Необхідно створити громадянський рух, яким був РУХ у дев’яностих роках минулого століття. Діяти під одним прапором. Потім обирати тих, хто заслужить це право. На першому місці має бути Україна.
Орест Городний, депутат районної ради:
- Прикро, але вже вкотре демократичні сили об’єднуються, коли виникає біда. Програні дії 27 квітня у парламенті стали днем їх згуртування. Нехай їм у цьому допомагає Бог.
Іван Москалюк, депутат районної ради:
- Народ не спить. Це вже головне. Вірю у завтрашній день України.
Отець Михайло Стахнів, с. Оброшино:
- Акцію в Києві оцінюю позитивно. Але вважаю, що вона не була належно підготовлена, не було вироблено механізму протидії, ніхто з демократичних лідерів зранку не зустрічався з людьми.
Андрій Зелінський, голова виконкому Містківської сільської ради:
- Можна сказати коротко: програли, оскільки ратифіковано угоду, виграли – народ почав просипатися.
Богдан Дзюбинський, громадський активіст, с. Оброшино:
- Сьогоднішню поразку назвав би перемогою, оскільки знову всі разом. Однак хотілося б, аби на такі акції збиралося стільки людей, як під час Помаранчевої революції. Але це лише початок.
Михайло Городечний, Наварія:
- Нас повинна об’єднати ідея. Вистачить бавитись у мікропартії. Треба створити одну потужну демократичну партію, вибрати одного лідера і йти однією дорогою. В Україні ще будуть Майдани.

Р.СКОЧИЛЯС
Голос народу № 18 (1241)
п’ятниця 30 квітня 2010 року