Уявітьсобі, що на вашому подвір’ї ще з прадідівських часів лежить собі чимала кам’янабрила. Ніхто її спеціально не прибирає, однак по господарці поратися вона неабиякзаважає. Не обійдеш й не об’їдеш. Посунути її самотужки ви не здужаєте –завелика і заважка. І ось, одного разу, приходить сусід і каже: «Давайте я цюбрилу сам приберу. Вамнідочого, а менікамінь потрібен на будівництво. І тобі добре, адже ніц робити не треба. І меніна користь, бо буду мати з чого будуватись». Сусід має техніку, кличе ще людейі забирає цю каменюку деінде. Усе добре, якби не одне – брила, яку ви стількироків обходили стороною, чи шпортались об неї, збиваючи ноги, виявилась насправдісуцільним кавалком щирого золота, який був вкритий шаром бруду. І от, висидите, гризучися з розпуки, люті на себе й на сусіда. А той, й сам отримавзиск, й золото змусив працювали людям на користь…
Така-собіказочка, скажете ви, із сюжетом старим, як світ. А от й ні! Реальна ситуація знашого будення, зі справжніми дійовими особами. Лише сюжетна лінія розвиваєтьсяне так оптимістично…
–От, дивись, – на невеликому екранчикумобільного відтворюється короткий відеофайл: посеред галявинки, рясно вкритоїзеленою травицею, б’є з-під землі водяний гейзер десь із метр заввишки.
–Цещо, може десь водогін прорвало? – жартома говорю я
Бізнесменз Пустомит Ярослав Михайлович Тимчина, господар телефону, натискає на паузу,зупиняючи ролик. Посміхаючись, відповідає: «Ну, якщо й водогін, то водичка уньому не проста, а золота – тому що цілюща»...

Як це було за діда-прадіда
Рід,з якого походить Ярослав Михайлович, віддавна мешкає в Пустомитах. Ще йогопрапрадід по материній лінії – Михайло Петришин, у далекому 1904 році разом ізотцем Володимиром Стернюком (батьком владики Володимира Стернюка), заснували вПустомитах громадське об’єднання «Просвіта». Тож Ярослав Михайлович добреобізнаний на історії рідного краю. Одну з них, проджерела мінеральної сірчистої води, вінпереповів й мені.
Виявляється,ще німецький мандрівник Гакет у 1791–1795 роках писав, що місцева вода за своїмскладом не відрізняється від Великолюбінської. Наприкінці 1879 року джереломмінеральної води зацікавився новий власник Пустомит Льонгін Дунка. З йогоініціативи львівський доктор Вонсович зробив хімічний аналіз води, на основіякого ... Читати далі »