Бажання приватних власників реконструювати та модернізувати Львівський автовокзал наштовхнулося на проблеми етичного плану, бо автор споруди не дав на це дозволу.

4 лютого, першим питанням небувало марафонної за часом архітектурно-містобудівної ради департаменту містобудування Львівської міськради розглянули проектні пропозиції щодо реконструкції та модернізації інфраструктури комплексу автовокзалу на вул. Стрийській, 109.

Проект репрезентував головний архітектор Денис Белюх з архітектурної групи СПД ФО Лібич О.В. Рецензентом був Михайло Столяров – головний архітектор проектів КПМ-З ДІПМ «Містопроект» і, власне, один із співавторів споруди Львівського автовокзалу. Сам пан Столяров на містобудівній раді присутнім не був, рецензію від імені інституту, у якому він працює, виголосив директор Микола Кошло, який підписався під рецензією.

Група молодих проектантів, яким власники ТзОВ, що обслуговує Львівський автовокзал, замовили проект реконструкції, попросивши вибачення у авторів архітектурної пам’ятки доби розвиненого соціалізму, за яку тепер вважають споруду Львівського автовокзалу (1976-80 рр., архітектори В. Сагайдаківський та М. Столяров), запропонувала своє бачення модернізованих «воріт міста Лвова», що викликало кількагодинну дискусію.

«Ми не відмовляємося від існуючої планувальної структури, а розвиваємо її, ефективніше використовуючи внутрішній простір під функції, яких потребує ринок. Перед фасадом з вул. Стрийської пропонуємо спорудити готель на 500 місць(14 номерів на поверсі). Сам вокзал матиме 4 поверхи, де розмістяться заклади харчування й розваг, конференц-зал та виставковий зал, офісні приміщення тощо. На першому поверсі будуть каси, почекальні й кафе, реконструюємо й криті платформи, щоб під них міг заїхати стандартний 1,5-поверховий євро автобус. Таким чином здобудемо як поліфункціональний термінал, з розрахунку 400 відправлень у день (12 тис. пасажирів), так і архітектурну домінанту – багатоповерховий готель», – сказав Денис Белюх.

Зауваження членів містобудівної ради щодо санітарних зон та нормативів площі для такого функціонального об’єкта поставила проектантів у незручне становище, адже наразі ділянка Львівського автовокзалу 2,14 га, а для побудови готелю із стоянками та паркінгами тощо, вона мусить бути більшою. До того ж, на справедливу вимогу представника МНС, такий об’єкт мав би враховувати потребу безпечної евакуації великої кількості людей на випадок теракту чи іншої надзвичайної ситуації. Ще одною перепоною будівництва на вул. Стрийській є водогін...

Один із «батьків» генплану Львова Віталій Дубина із «Містопроекту» звернув увагу на те, що внаслідок такої реконструкції об’єкт не тільки докорінно змінить архітектурні форми, а й саму фунційність. «У проекті не видно самого автовокзалу, ми бачимо зміну основної функції, в результаті реконструкції отримаємо торгово-розважальний центр і готель різностильовий і хаотичний. На мою думку, мало вибачитися перед попередніми авторами й робити що хочеш. Це порушення кодексу професійної етики й авторського права на архітектурний твір. Чому треба обов’язково вторгнутися в чийсь твір і перебудовувати, надбудовувати? Можна ж збудувати поруч! Треба знаходити толерантніші підходи», – сказав Віталій Дубина, змусивши замислитися над тим, чи здатна наявна площа обслужити масу людей, що її очікують до чемпіонату «Євро-2012» в обсязі 25–30 тис на день.

На думку художника Володимира Кауфмана, у проекті нема власне вокзалу: «Він умре в цих кіосках з ліфчиками, майтками та сумнівним золотом. Пообростає «шпаківнями» і ще більше усохне».

Голова Львівської спілки архітекторів Микола Габрель вважає готель при автовокзалі обґрунтованим і пропонує наростити тіло вокзалу не увігнутими, а опуклими формами, що збільшить його корисну площу, а також додати кілька рівневі стояки та дворівневу дорожньо розв’язку. Що ж до етичної проблеми порушення авторських прав, то Микола Габрель пропонує інвесторам не доводити справу до суду, а вдатися до відшкодування на договірній основі за використання твору авторів, які запроектували Львівський автовокзал у формі образного трилисника.

Натомість доцент кафедри архітектурного проектування НУ «Львівська політехніка» Ігор Танчак, підтримавши політику спрямовану на модернізацію, назвав споруджений у радянську добу автовокзал «безтолковим, бо потреба його реконструкції постала вже в перший день побудови».

На тому, що автовокзал не відповідає міжнародному класу наголосив і директор департаменту містобудування ЛМР Андрій Павлів: «Цей вокзал не відповідає сучасним вимогам технології, безпеки й комфорту».

Директор інституту «Укразахідпроектреставрація» Володимир Швець, який глибоко сумнівається у проведенні чемпіонату «Євро-2012» у Львові, а відтак і в реалізації будівництв із ним пов’язаних, зауважив, що «архітектура – це мистецтво королів, і якщо знайдеться король, який зберігатиме зразки архітектури 1970-их, то нехай, але кожен з нас знає, що Леоніда Ілліча вже не повернути. Тому наразі за вимогами сучасного життя – це не автовокзал, і з ним треба щось робити, а щодо етики, то помилкою було давати проект реконструкції автору на рецензію, бо таким чином негативний відгук був запрограмований».

Очільниця управління охорони історичного середовища Лілія Онищенко також припустила: «Можливо, ця будівля історично чогось варта. Тому щось модерне можна зробити поруч і зробити його естетичнішим. У архітекторів мого покоління мабуть би не знайшлося відваги переробити авторський проект автовокзалу, але закономірно, що молодим це змести легко. Навряд чи вболівальники на «Євро-2012» їхатимуть рейсами, радше чартерами, яким десь треба буде запаркуватися, відтак важливо, щоб автовокзал передбачив для них таку змогу. Його додатковою функцією може бути візит-центр зі стоянками та пунктами пересадки із великих автобусів в інші транспортні засоби».

«З погляду образності автовокзал є цікавою спорудою, але не функціональною. Модернізація відбувається скрізь у світі. Є об’єкти, які розбирають при живих авторах з ідеологічних, політичних та конструктивних причин. Етична проблема повинна бути вирішена, бо не можна дати їй завести у глухий кут потребу модернізації автовокзалу», – вважає професор Микола Бевз.

На це архітектор Микола Обідняк сказав, що подібних проблем виникатиме дедалі більше, тому потрібно виробити тактику їх вирішення. «Як нам бути із об’єктом будованим за конкурсом, тепер він не відповідний функційно, але новаторський за ідеями свого часу, образний, але не домінантний. То як бути? Пропоную максимально зберегти фасад з боку вул. Стрийської, готель повернути й підняти на колонах вище фасаду, окрім того запропонувати автору узяти участь у проектуванні», – запропонував Микола Обідняк.

Пропозицію надбудувати готель над старим вокзалом відкинув архітектор Ігор Гнесь, мотивуючи це тим, що тоді у відомій консольній конструкції не обійдеться без тріщин. «Маємо визначитися, що ми збираємося (якщо збираємося) охороняти: консолі, трилисник? Я радий, бо те, що запропонували молоді архітектори, зовсім не подібне на автовокзал, хоч це й не подобається Кауфману», – сказав професор Богдан Черкес, який виступив консультантом молодих проектантів і на цій підставі наполягав навіть на тому, аби готель мав набагато більше, аніж 500 номерів.

На думку Миколи Кошла, функція автовокзалу у пропозиціях молодих проектантів загублена повністю. «Модернізувати автовокзал треба, але тут відбулася підміна понять, бо нам пропонують кардинальну перебудову із зміною функції», – виснував Микола Кошло, висунувши пропозицію нового замовного конкурсу, учасники якого враховувала б охоронну зону водогону, а інвестор – потребу розширення ділянки.

Головуючи на містобудівній раді Юрій Криворучко після кількох годин дебатів намагався поставити на голосування значно поріділих лав архітекторів одним пакетом три питання: 1) схвалити ідею реконструкції транспортного вузла із супутньою інфраструктурою, 2) врахувати зауваження щодо архітектурних форм і транспортних розв’язок, 3) погодити етичні питання.

Але не безпідставно зауваживши в цьому певні маніпуляційні технології та гру на користь теперішніх експлуатувальників Львівського автовокзалу, члени містобудівної ради наполягли на окремому голосуванні цих питань. Насамперед вони погодилися голосувати не за «ідею», тобто запропонований проект реконструкції, а тільки за схвалення «необхідності» реконструкції. На такі зауваження головний архітектор Львова Юрій Криворучко знов розродився перлами, незгіршими за ті, що вже дружно цитували львівські ЗМІ після громадських слухань одіозного проекту готелю на розі вул. Вірменської-Краківської: «Архітектура здатна змінювати закони, ми не мусимо бути такими ідіотами, щоб слідувати правилам, бо архітектура – це жива думка».

Результат голосування такий: 9 «за», 2 «проти», 4 «утрималися». Що ж до розв’язання етичної проблеми спільними зусиллями «Містопроекту» і нових проектантів, 10 голосами «за» і 4 «проти» вирішено створити робочу групу для внесення коректив в авторську ідею.

Отож, загалом зійшлися на думці, що автовокзал необхідно реконструювати. Цікаво, що інвестор хоче це зробити щонайближчим часом – з огляду на «Євро-2012», тоді як останні прогнози щодо ігор фіналу європейського чемпіонату з футболу є невтішними.

Довідка ЗІКу.< P>

Львівський автовокзал, споруджений 1980 року за проектом архітекторів Валеріана Сагайдаківського і Михайла Столярова та інженера В.Бойківа. Споруда на опорних консолях має образне вирішення у формі трилисника, інтер’єр внутрішнього 2-поверхового об’єму прикрашають унікальна люстра із гутного скла роботи Андрія Бокотея та вітражі. М. Столяров не тільки автор Львівського автовокзалу а й Будинку меблів та інших відомих львівських споруд.