Знаменитий англійський форвард Теді Шерінгем все-таки повісив бутси на цвях. Напередодні майбутнього фіналу Ліги чемпіонів, в якому зіграє його колишня команда манчестер Юнайтед, можна освіжити в пам'яті епоху цього гравця, чия зоряна година пробила у фіналі ЛЧ 1999 роки.

Сумний Гленфорд Парк прощався з людиною, яку завжди пам'ятатимуть, як творця драматичної розв'язки задушливим травневим вечором 1999 року на каталонському Камп Ноу. Через місяць після свого 42-річчя Теді завершив кар'єру. Рано чи пізно він має намір спробувати свої сили на тренерському терені. А якщо тактична виучка, світла голова і бажання - все, що необхідне, то у нього ніколи не було з цим проблем.

Шерінгем працював з кращими, включаючи Брайана Клафа, який наполегливо звав його Едвардом, Тері Венейблсом, для якого він був лише прізвищем на футболці, і Сером Олексієм Фергюсоном, який навчив його навіть тому, що для професіонала знати необов'язково.

Це кінець цілої епохи. Сучасники, з якими він грав, (Тоні Каськаріно, Дес Уокер, Юрген Клінсманн і Рой Кин) залишаються на слуху. Теді став останнім з могікан, в той час, як кожен Уейн, Джермейн і Карлос вже рахують себе зірками, хай навіть в своїй уяві. За часів його молодості команди літали на матчі тими ж літаками і зупинялися в тих же готелях, що і журналісти і зраджені фанати, не соромлячись пропустити пінту пива в пабі після матчу.

Шерінгем же завжди залишався Стариною Тедом. Може бути тому, що він виріс на вулиці, а гравці в ті часи водили форд Ескорт, а не Ламборджіні, вечеряючи в звичних столових, а не розкішних ресторанах.

Його індивідуальність і фірмовий почерк сформувалися завдяки жорсткій школі Міллуолла 80-х в протистоянні з такими захисниками, як Тері Харлок і Ліс Голили. Вони були його друзі, і він ніколи не забував їх. Теді не переставав відвідувати вечірки колишніх одноклубників навіть в період виступу у складі МЮ. З ветеранів часів Міллуолла його кращими друзями були Тоні Каськаріно і воротар Брайан Хорн. Ховайте своїх дочок під замок, Теді Шерінгем вийшов на полювання!

Будучи в розквіті своїх сил в 90-х, ніхто не міг краще за нього прикривати м'яч корпусом, одержуючи його спиною до воріт або в пів-оберта. Не дивлячись на слабіючу з роками швидкість, Шерінгем компенсував це розумною грою, баченням поля і прорахунком ігрових ситуацій. На його також рахунку немало м'ячів, забитих могутніми ударами здалеку.

Його пік припав на 1996 рік, коли він на пару з Аланом Ширером розірвав захист голландців, принісши перемогу збірної з рахунком 4:1. На клубному рівні його зоряна година настала в 1999 році у Фіналі Ліги чемпіонів проти Баварії. Вийшовши на заміну замість Йеспера Бломквіста за рахунку 1:0 на користь мюнхенців, він забив перший м'яч в доданий час. Свій внесок він вніс в гру збірної, Ноттінгем Форест, Тоттенхема (два періоди в кар'єрі), МЮ, Портсмута, Вест Хема, але саме та ніч на Камп Ноу піднесла його на Олімп.

2007-08 - Колчестер (20 ігор, 4 голи),
2004-07 - Вест Хем (87 ігор, 30 голів),
2003-04 - Портсмут (38 ігор, 10 голів),
2001-03 - Тоттенхем (80 ігор, 26 голів),
1997-01 - МЮ (156 ігор, 47 голів),
1992-97 - Тоттенхем (197 ігор, 99 голів),
1984-91 - Міллуолл (262 ігри, 111 голів),
Збірна (51 матч, 11 голів).