Гарне наше село Гаї, про що свідчить навіть його милозвучна назва. За будь-якої пори року, особливо навесні, коли квіту­ють сади, мальовничі долини та гаї. Жи­вуть, працюють тут прості та щирі люди, які особливо гордяться історією рідного села, і знатними його вихідцями, істинни­ми патріотами краю, неповторною само­бутністю. Та, як і кожне українське село, Гаї нині переживають не ліпші часи. Ось лишень одна красномовна цифра, доволі сумна: колись тут мешкало до двох тисяч населення, а нині - 400. . . Поменшало дітво­ри у школі, закриті дитячий садок, бібліо­тека.

Обділені ми увагою влади у вирішенні такої, здавалось би, простої проблеми, як поновлення маршруту автобуса Львів-Гаї ліквідованого з чиїсь байдужої чиновниць­кої руки п'ять літ тому. Дивно, чи не так? 15  км до Львова, приміська зона, а люди, як старші, так і молодші, студенти, учні, щодня змушені пішки долати понад три кілометри до швидкісної траси, аби там зловити будь-який проїжджаючий транспорт та дістатися до обласного центру.

Чим пояснюють відмову автоперевізники? Мовляв, маршрут нерентабельний. Тоб­то замало грошей потрапляє їм до кишені. І нікого то не обходить, як людям жити, доби­ратися на роботу, студентам на навчання, уч­ням до школи. Не кожен має на обійсті влас­ний автомобіль. Можливо тому і молодь не затримується в рідному селі.

Стукаємо в усі владні кабінети, як району, так і області. Може, хтось таки й почує...

Люба ГУЛЬ,

депутат районної ради, директор Народного дому с. Гаї