Павлові Олинцю з Пустомит (на світлині) квал­іфіковані тренери проро­кували долю нової зірки ук­раїнського боксу. Але його кар 'єра може закінчитись, так до ладу і не розпочав­шись. А все тому, що на батьківщині хлопець про­сто не має гідних супер­ників. З ним навідріз відмовляються битися уже сьогодні. Ще б пак такий богатир! майже 2 метри зросту, 91 кілограм ваги — біля цього хлопця хто завгодно почуватиметься крихітним.

- На останньому турнірі, в якому брав участь, - чемпіо­наті області - виборов пер­ше місце, нокаутувавши су­перника ще в першому ра­унді, - розповідає боксер. На змаганнях, що проходили у Рівному, взагалі не пощас­тило боксувати: не знайш­лось супротивника. Тому іноді тренери мене добряче «підставляли» - виводили на ринг проти значно досвідче­ніших спортсменів. Тоді ча­сом боляче діставалось і мені, але знаходив сили, щоб підня­тися з підлоги, битися далі і перемагати.

У бокс Павло потрапив випадково, хоча спортом цікавився завжди - до того були футбол, волейбол. Але у тринадцять років хлопець, слідом за друзями, записав­ся у секцію боксу, що відкри­лась у школі. І той вид спорту таки змінив його життя.

-  Я став більш зібраним, цілеспрямованим, рішучим і впевненим у собі, - зізнаєть­ся.

- А ще прийшло усвідом­лення того, що потрібно вес­ти здоровий спосіб життя: сигарети, алкоголь, кофеїн просто не сумісні зі спортом.

-  А чи доводилось засто­совувати бійцівські навички у повсякденному житті?

-  Насправді сила - то ос­танній аргумент, - перекона­ний хлопець. - У житті, як,
зрештою, і в боксі, насампе­ред потрібно думати голо­вою. Але траплялись мені
ситуації, коли іншого виходу не знаходив - тоді захищав дівчину чи друзів своїм кула­ком.

-  А кулак у тебе добрячий!

-  Так, але високі люди - всі добрі, - запевняє Павло. І його безпосередня, ще трохи
дитяча, усмішка не дозволяє у цьому засумніватись. Звичайно, не могла не поцікавитися, звідки ж у юнака такий, сказати б, «кличківський» зріст.

-І сам не знаю, - зізнаєть­ся боксер, - в кого ми з бра­том такі вдались, бо і мама, і тато звичайного зросту, а ми їх уже давно обігнали. Але, напевне, були колись в родині і богатирі...

- До речі, про Клинків. Чи маєш своїх кумирів у боксі?

- Власне, Клички мені не особливо до вподоби: у бою і вони часто легковажно ставляться до суперника, тим са­мим дають поганий приклад
для новачків. Хоча у Володи­мира досить красивий бокс. Проте найбільше мені подобаються легендарні боксери Майк Тайсон та Костя Дзю. Люблю  спостерігати за Андрієм Котельником, хоро­ший спортсмен, львів'янин. Я знайомий з ним особисто. В таких людей багато чого можна навчитися. Та най­перше вдячний за добру бок­серську школу своєму трене­ру - Романові Ковальчуку, що вів секцію боксу від ФСТ «Колос».

... Невдовзі Павлові Олин­цю виповниться вісімнад­цять. У цього хлопця багато мрій, багато планів і добрі перспективи. Хотілося б, аби йому таки пощастило у житті і спорті. А Кличкам прийшла достойна зміна...

Богдана ПАЛИНСЬКА