Субота, 21.10.2017
м. ПУСТОМИТИ

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Пустомити Comunity » Спілкування - головне! » Ділимось поезією. (Поезія)
Ділимось поезією.
_Олександр_Дата: Субота, 26.01.2013, 21:17 | Повідомлення # 1
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Offline
Привіт  всім!  Хочу поділитись  в цій темі  гарним  віршем який  я  прочитав 
на  сторінках  журналу «Дніпро». 
А в продовження теми пропоную  публікувати сюди  поезію та  обговорювати  її.  Я  буду
 слідкувати за  даною  темою, спілкуватися,
 і найкращі  вірші  (за згоди автора)
 публікувати  на  форумі журналу  http://www.dnipro-ukr.com.ua/forum/
 
(Але за бажанням Ви маєте можливість зробити цесамі.) 

Вірш: 

Лебедино – сніжні  заметілі (НаталіяДанилюк  м.Перегінське) 

Цілий день сніжило за вікном, 
В горностаях біла королева 
В домоткане грубе полотно 
Загортала приспані дерева. 

На вікні повісила шифон, 
Візерунки дивні вишивала, 
І плелись мережива, мов сон, 
Під снігами 
танули дзеркала 

Недопитих осінню калюж. 
Стиглі грона мерзли на калині, 
І пелюстя випалених руж 
Проглядало в білій пелерині. 

А під вечір сонні димарі 
Розпустили пасма посивілі, 
І вляглися спати у дворі 
Лебедино-сніжні заметілі.
 
AlinkaaДата: Субота, 20.02.2016, 22:32 | Повідомлення # 2
Група: Користувачі
Повідомлень: 4
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Offline
Не жалею, не зову, не плачу,
Все пройдет, как с белых яблонь дым.
Увяданья золотом охваченный,
Я не буду больше молодым.
Ты теперь не так уж будешь биться,
Сердце, тронутое холодком,
И страна березового ситца
Не заманит шляться босиком.
Дух бродяжий! ты все реже, реже
Расшевеливаешь пламень уст
О моя утраченная свежесть,
Буйство глаз и половодье чувств.
Я теперь скупее стал в желаньях,
Жизнь моя? иль ты приснилась мне?
Словно я весенней гулкой ранью
Проскакал на розовом коне.
Все мы, все мы в этом мире тленны,
Тихо льется с кленов листьев медь...
Будь же ты вовек благословенно,
Что пришло процвесть и умереть.
 
nadyaДата: Понеділок, 02.05.2016, 16:47 | Повідомлення # 3
Група: Користувачі
Повідомлень: 7
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Offline
А я ценю в тебе уют,
Надёжный тыл, родные мысли.
И чтоб найти мне свой приют,
Пройти пришлось дорогу жизни.

А я ценю в тебе покой,
Защиту, честь и благородство.
За то, что есть ты здесь со мной,
За наших душ родное сходство.

А я ценю в тебе любовь,
За чистоту большого сердца.
И что могу всегда и вновь
От чувств твоих душой согреться.

А я ценю в тебе добро,
И что могу всем сердцем верить.
За то, что быть с тобой дано,
И силу чувств мне не измерить.

А я ценю в тебе - тебя,
Всего, как есть и даже больше.
За то, что я живу любя,
И проживу, как можно дольше.

Автор: Катерина Кейнси
 
Форум » Пустомити Comunity » Спілкування - головне! » Ділимось поезією. (Поезія)
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Created by Skip © thebestvova@gmail.com