_Олександр_ | Дата: Субота, 26.01.2013, 21:17 | Повідомлення # 1 |
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Статус: Offline
| Привіт всім! Хочу поділитись в цій темі гарним віршем який я прочитав на сторінках журналу «Дніпро». А в продовження теми пропоную публікувати сюди поезію та обговорювати її. Я буду слідкувати за даною темою, спілкуватися, і найкращі вірші (за згоди автора) публікувати на форумі журналу http://www.dnipro-ukr.com.ua/forum/ (Але за бажанням Ви маєте можливість зробити цесамі.)
Вірш:
Лебедино – сніжні заметілі (НаталіяДанилюк м.Перегінське)
Цілий день сніжило за вікном, В горностаях біла королева В домоткане грубе полотно Загортала приспані дерева.
На вікні повісила шифон, Візерунки дивні вишивала, І плелись мережива, мов сон, Під снігами танули дзеркала
Недопитих осінню калюж. Стиглі грона мерзли на калині, І пелюстя випалених руж Проглядало в білій пелерині.
А під вечір сонні димарі Розпустили пасма посивілі, І вляглися спати у дворі Лебедино-сніжні заметілі.
|
|
| |
Alinkaa | Дата: Субота, 20.02.2016, 22:32 | Повідомлення # 2 |
Група: Користувачі
Повідомлень: 4
Статус: Offline
| Не жалею, не зову, не плачу, Все пройдет, как с белых яблонь дым. Увяданья золотом охваченный, Я не буду больше молодым. Ты теперь не так уж будешь биться, Сердце, тронутое холодком, И страна березового ситца Не заманит шляться босиком. Дух бродяжий! ты все реже, реже Расшевеливаешь пламень уст О моя утраченная свежесть, Буйство глаз и половодье чувств. Я теперь скупее стал в желаньях, Жизнь моя? иль ты приснилась мне? Словно я весенней гулкой ранью Проскакал на розовом коне. Все мы, все мы в этом мире тленны, Тихо льется с кленов листьев медь... Будь же ты вовек благословенно, Что пришло процвесть и умереть.
|
|
| |
nadya | Дата: Понеділок, 02.05.2016, 16:47 | Повідомлення # 3 |
Група: Користувачі
Повідомлень: 7
Статус: Offline
| А я ценю в тебе уют, Надёжный тыл, родные мысли. И чтоб найти мне свой приют, Пройти пришлось дорогу жизни.
А я ценю в тебе покой, Защиту, честь и благородство. За то, что есть ты здесь со мной, За наших душ родное сходство.
А я ценю в тебе любовь, За чистоту большого сердца. И что могу всегда и вновь От чувств твоих душой согреться.
А я ценю в тебе добро, И что могу всем сердцем верить. За то, что быть с тобой дано, И силу чувств мне не измерить.
А я ценю в тебе - тебя, Всего, как есть и даже больше. За то, что я живу любя, И проживу, как можно дольше.
Автор: Катерина Кейнси
|
|
| |